«…Що таке подвиг? На це питання дуже важко відповісти однозначно. Подвиг сучасного українця може мати різні форми та проявлятися в різних сферах життя - у спорті, науці, мистецтві, війні, а також у звичайному житті.

Нещодавно мене дуже вразила історія однієї дівчинки та її собак. У нашому місті сталася страшна трагедія – 14 січня 2023 року ворожа ракета влучила у будинок та зруйнувала його. Усі люди намагалися допомогти постраждалим – хтось привіз теплу їжу та чай, одяг для людей, хтось шукав помешкання для мешканців зруйнованих квартир. А сімнадцятирічна дівчинка Марійка зі своїми собаками коргі Елтоном та малінуа Пулею шукали під завалами живих людей та тіла загиблих. Яку неймовірну силу й міць потрібно мати, щоб робити таку справу! Ця тендітна дівчина виявилася сильнішою за багатьох дорослих чоловіків…»

ЗУБРІЦЬКА ВЕРОНІКА, 3-Б клас

«…Народився Дмитро Коцюбайло 1 листопада 1995 року у селі Задністрянське на Прикарпатті. Під час Революції Гідності був активним учасником кривавих подій. А як тільки розпочалась російська окупація, поїхав на військовий вшикіл на Чернігівщину – обороняв Донецький аеропорт, пережив бої на Савур-Молигі, в Пісках, Красногвардівці.

У Пісках отримав важке поранення, після одужання повернувся до бою. Один із наймолодших Героїв України. Пройшов найгарячіші точки війни з росіянами у складі Добровольного українського корпусу «Правий сектор».

Він загинув… Загинув Да Вінчі 7 березня 2023 року в бою під Бахмутом, в бою за Україну. «Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість – навіки стали історією, характером і сміливістю України» саме так сказав про нього президент України Володимир Зеленський…»

ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ

«РОЗКАЖИ ПРО ПОДВИГ»

КАЗАКОВ ЄГОР, 4 клас

«…Дорослі кажуть, йде війна… По їх серйозним обличчям видно, що їм іноді страшно та вони засмучені. Мама часто гортає стрічку новин. Одного разу в новинах показували, як старенька бабуся розпускає старі вовняні речі та в’яже шкарпетки, багато, дуже багато шкарпеток… А інша, в старій сільській хаті, де нічого нема, пече великі хлібини, дуже багато хлібин… В магазині АТБ одна жінка, дуже скромно вдягнена, залишила в корзині, на якій було написано «Для ЗСУ», продукти…Люди, які звуться волонтерами, везуть продукти і ліки туди, звідки всі намагаються виїхати, де рвуться снаряди і громихають ракети – на «передок». Так говорить друг батьків дядя Діма. Він стріляє в тих, кого дорослі називають «орки». Це стримує їх, не дає протиснутись далі у глиб країни. Так дядя Діма захищає свою дружину Машу та й інших, хто живе в більш менш спокійному місці. А іноді «орки» поцілують в таких, як дядя Діма. До речі, він був двічі поранений, але живий. А в окоп його товариша потрапив снаряд, і він загинув. І таких моментів дуже багато…

Залишитися людиною – ось що є насправді подвигом. Допомагати – коли сам потребуєш, любити – коли навколо злість і ненависть, радіти та бути щасливим – коли здається, що все погано. Тому ця розповідь не про героїчний вчинок конкретного військового на полі бою, а про звичайних людей, яких я і не знаю, а бачив лише похапцем, які своєю самовідданістю кожного дня вчиняють подвиг. Ця розповідь – про подвиг українського Народу!..»

ЛЕВИЦЬКИЙ МАКСИМ, 5 клас

«…Під час бойових дій героєм є не тільки той, хто тримає зброю і боронить землю, а також і люди, що надають медичну допомогу, рятують їхні життя.

Лікар – найвідповідальніша професія в світі. Адже їм довіряють найцінніше – життя та здоров’я. Кожного дня лікарі рятують мільйони життів.

Українські лікарі рятують життя наших захисників та захисниць на фронті, щоденно ризикуючи власним життям і віддаючи його професії.

Нині кожен українець може пишатися нашими лікарями, які демонструють мужність, силу духу, героїзм та самопожертву…»

ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ

«РОЗКАЖИ ПРО ПОДВИГ»

АЙТКУЛОВА ЕЛЬВІРА, 6 клас

«…Неможливо говорити про подвиги, вчинки людей і не згадати насамперед захисників нашої свободи та гарної і яскравої країни, у тому числі захисників Маріуполя, військових, які прийняли оборону протягом 86-ти довгих днів…

Без додаткових боєприпасів, достатньої кількості їжі, води та медикаментів. Українські військові зробили те, про що не може зняти фільм голівудський режисер.

Лише після трьох місяців оборони захисники отримали наказ зберегти власне життя та здоров’я, після чого їх евакуювали. Наразі герої України перебувають у полоні, а операція щодо їхнього звільнення ще триває. Це дуже сумно, я вважаю, що їхній вчинок, їхній подвиг заслуговує на повагу та звання «Герої»…»

РАКОВА МАРІЯ, 7 клас

«…Для кожної людини її країна – найкраща і найдорожча. Це загальновідома істина. Саме на рідній землі споконвіку формується історія народу: його вірування, звичаї, мова, ставлення до праці, державна символіка.

Сьогодні кожен українець мріє про спокійне життя без звуків сирен і пострілів гармат. Дехто втратив свої домівки, багато жінок і дітей перебувають закордоном. Сумують за Україною і мріють повернутися до люблячої родини, до рідних міст де пройшли щасливі роки минулого життя.

Зараз в житті нашої держави відбуваються труднощі, складний і в одночасно історично важливий етап, підтвердження державних кордонів на радній землі. І ми розуміємо, що на заваді війни може стати лише подвиг – подвиг патріотизму і вірного служіння своєму народові. Кожного дня із публікацій і новин ми дізнаємося про самовідданість і мужність українських воїнів, що наближують великий День Перемоги. Героїчні вчинки українських синів справджуються завдяки життєвим цінностям, вірності справі, громадському обов’язку і вірі у завтрашній день. Подвиг робить кожен воїн, кожна жінка, кожна дитина, всі хто допомагає своїй великій державі…»

ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ «РОЗКАЖИ ПРО ПОДВИГ»

ШЕВЦОВА ВАЛЕРІЯ, 8 клас

Подвиг – це гарна справа. Тільки справжні герої здатні жертвуючи собою, допомогти комусь. Що ж примушує людину зробити подвиги? Я вважаю, що ніщо не може примусити людину здійснювати подвиг. Це внутрішній порив душі – врятувати іншу людину: дитину, старого, жінку. У момент серйозної небезпеки навряд чи є час міркувати довго. У долі секунди, які у людини є на роздум, спрацьовує підсвідомість. А підсвідомість – це спресований досвід попередніх поколінь, виховання, моральні принципи, за якими живе людина, власний життєвий досвід. Про подвиги можна говорити нескінченно. Я хочу розповісти про те, що я вважаю справжнім дивом.

Одного разу я з дідусем була у лісі. У той час тільки почало тепліти, трава починає зеленіти і на озері ще був лід. Посередині водойми, укритої крихтами льоду бігла собака. Вона була бродяга, самотня. Тут почувся тріск льоду та тварина з вереском пішла під холодну кірку. Мій дідусь, незважаючи на те, що було досить прохолодно – кинувся рятувати бідного пса. Він повз по тонкому льоду, щоб допомогти братові нашому меншому, щоб той вибрався з біди. Я дуже хвилювалась за мого дідуся, але все минуло добре і пес був врятований. Собаку ми забрали на дачу.

Для мене - це подвиг та мій дідусь – Герой! Подвиги бувають різні, але всі люди, які їх здійснюють гідні поваги.

СОСНІК ДМИТРО, 9 КЛАС

«…Подвиги – це дуже добра справа. Тільки справжні герої здатні допомогти комусь жертвуючи собою. Про подвиги можна говорити нескінченно, та я розповім історію одного воїна Збройних сил України.

Сергій вже немолодий дядько, він доброволець як і його побратими. Влітку 2022 року вони блискуче провели операцію по замінуванню землі ворога. 24 серпня, в день Незалежності України, успішно було виконано підрив. За попередніми розрахунками загинуло близько 70 окупантів. Один з групи наших героїв попав у полон, його катували, вибивали з нього зізнання, росіяни лютували та кричали. Але скільки б болю не принесли цьому мужньому Герою – він не відкрив жодної таємниці. Хіба це не Герой?...»

СОСНІК НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

«…24 лютого 2022 року розділило моє життя на «до» і «після».

До: я не звертала уваги на стукіт і звуки від машин;

після: я здригаюсь від шуму трамваїв та стукоту потягів.

До: я думала, що наш підвал – це місце для зберігання овочів та консервації;

після: виявляється, там можна жити, тільки дуже холодно.

До: я мріяла, як ми з родиною провидимо відпустку;

після: я мрію тільки про мир і перемогу.

До: я співала пісні про любов і красу України;

після: мені рвуть серце пісні про страждання невинних дітей і подвиги наших захисників.

Що ж таке подвиг? З дитинства пам’ятаю про подвиги дітей-героїв, про Олександра Матросова, Миколу Гастелло, генерала Карбишева… Про все це ми читали, нам розповідали, ми дивилися в кіно. А зараз, мені здається, ми всі – кожен на своєму місці – звершуємо подвиг, не думаючи про це. Безумовно, подвиг – це битися на передовій, ризикуючи життям, допомагати з евакуацією, рятувати поранених у лікарні, не маючи можливості помитися чи поспати, шити одяг для тяжко хворих, робити свічки, волонтерити, донатити.

Маючи 8-годинний робочий день і 5-денний робочій тиждень ми й не замислювалися, що може бути інакше.

А тепер вони – ті, що не готувалися до безсмертного подвигу – забули, що таке тепло м’якого ліжечка, електрика, тепла вода, ванна чи свіжий борщик на плиті та інші блага цивілізації. Вони живуть в залежності від пори року: з комарами, з болотом, зі спекою, з сирістю, з кліщами, з морозами, з тривогою, голодом і банальним страхом. Вони не обіймають кохану дружину, не бавляться з діточками, не бачать батьків, не зустрічаються з «цивільними» друзями. Вони часто бувають контужені, бо інтенсивність боїв і злива прильотів не дають шансів уникнути контузій. Вони постійно переживають стрес, обмерзають, виснажуються, надриваються, старіють за рік щонайменше на 10 років. Вони постійно знаходяться під артилерійськими обстрілами, ведуть контактні бої, бачать смерть побратимів, під постійною загрозою полону, катувань, страти, поранень і каліцтв.

Вони щосекунди ризикують життям.

Не зігнутися, не підкоритися, не зламатися, загинути зі словами «Слава Україні» - це для подвиг, взірець сили, сміливості, рішучості й патріотизму!

Далі